Покликання бути вчителем

Покликання бути вчителем

Я щоранку заходжу в   клас.

На дитячих обличчях -   усміх.

Що я варта, діти, без   вас?

Ви – натхнення моє,  мій   успіх.

За плечима - минулі роки,

Але й досвід прийшов з літами.

Що я варта без вас, малюки?

Я безмежно люблю вас, я з вами.

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу в клас,

Я - учитель, я вчити мушу!

Покликання бути вчителем

   У лікаря – клятва Гіппократа. У солдата –присяга. А яку клятву дає учитель, який обирає свій шлях – служити людям ? Чому стають вчителями?

Чому я серед всіх професій для себе обрала професію вчителя початкових класів?

    Ще з дитинства мріяла стати вчителем. Мені подобалось передавати свої  дитячі знання друзям, відчувала, що вони мене розуміють. Усі свої шкільні роки ця мрія не покидала мене. Мрія здійснилася і  вже 33 роки я працюю вчителем початкових класів  і своїй професії ніколи не зраджувала.

   Я  з гордістю думаю про себе: Я - УЧИТЕЛЬ.

  Кожний раз, коли до мене приходять першокласники, дуже хвилююся, бо розумію, що повинна не тільки сформувати у дітей певні знання,  вміння та навички, а й розкрити здібності кожного, бо ще Сократ говорив: «У кожної людини сонце, тільки дайте йому світити».

    Для усіх моїх маленьких учнів я  намагаюся бути не тільки  першою вчителькою, а й другою мамою, знайти «ключик» до серця кожного .

  Мені цікаво все із моїми учнями: радіти, інколи засмучуватися разом з ними, давати їм поради.  А вони віддають мені свою любов і повагу. Мої учні дуже багато читають і знають. Цими знаннями залюбки діляться з однокласниками та зі мною. За це я їм вдячна.

   Так, професія вчителя забирає багато сил та життєвої енергії. Інколи дивуєшся – звідки  ми, вчителі,беремо сили, щоб бути одночасно і вихователем, і педагогом, артистом, скульптором, батьком та матір’ю для своїх учнів?  Яким же невичерпним має бути наше натхнення!

   Дуже точно і влучно на це питання дає  відповідь відомий письменник С.Л. Соловейчик: «Він артист, але його слухачі та глядачі не аплодують йому. Він скульптор, але його праці ніхто не бачить. Він  - лікар, але його пацієнти рідко дякують йому за лікування та далеко не  завжди  хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для  щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи».  Отже, професія вчителя - це і труд, і покликання.         

     За своє життя я не створила собі жодного ідеалу, але вважаю, що у кожної людини мають бути цінності. Для мене святим є сім’я, добре ставлення та любов до людей.

    Усе в житті починається з любові. У ній народжується краса, гармонія,  лад, єдність.  Любов  —  радість,  любов  — джерело натхнення. Тому основним моїм принципом є ЛЮБИТИ: любити життя, любити людей, любити свою професію. Потрібно відкривати своє серце і душу для  близьких і рідних,  для  друзів, творити добро на  землі. Потрібно будь-що залишатися людьми, бо це мистецтво щонайвище в світі.

   Усе починається з любові. Наш шлях і вродження життя,який пройти ми всі готові,аж до кінця, без вороття.

  Я ніколи не забуду свою першу альма-матер. Я ціную те, що багато  моїх  учнів стали студентами педагогічних вузів і працюють на вчительській ниві.

  Найбільша моя цінність – міцна родина, надійний чоловік, щастя  та успіхи моїх дітей, мій колектив, в якому я працюю вже 27 років.

Заходжу в клас сьогодні наяву

І бачу очі, сповнені надії,

І світлом цим окрилена живу.

Хай не міліє знань ясна криниця,

Хай засівають ниву сіячі

Розумним, добрим, вічним, променистим!

  В руках у нас – майбутнього ключі!

  За час роботи було багато як радісних моментів, коли я гордилася, що я – Учитель, так і розчарувань у професії. Однак, розумію: якщо хоч одна дитина з вдячністю згадає мої уроки, моя праця не буде марною.

"Учительська доля - омріяна доля.

І я не жаліюсь на скруту і болі,

На труднощі нашого з Вами буття.

Учительська доля - моє це життя