Я щоранку заходжу в клас.
На дитячих обличчях - усміх.
Що я варта, діти, без вас?
Ви – натхнення моє, мій успіх.
За плечима - минулі роки,
Але й досвід прийшов з літами.
Що я варта без вас, малюки?
Я безмежно люблю вас, я з вами.
Щоб любові вогонь не згас,
Щоб віддать дітям серце і душу,
Я щоранку заходжу в клас,
Я - учитель, я вчити мушу!
Покликання бути вчителем
У лікаря – клятва Гіппократа. У солдата –присяга. А яку клятву дає учитель, який обирає свій шлях – служити людям ? Чому стають вчителями?
Чому я серед всіх професій для себе обрала професію вчителя початкових класів?
Ще з дитинства мріяла стати вчителем. Мені подобалось передавати свої дитячі знання друзям, відчувала, що вони мене розуміють. Усі свої шкільні роки ця мрія не покидала мене. Мрія здійснилася і вже 33 роки я працюю вчителем початкових класів і своїй професії ніколи не зраджувала.
Я з гордістю думаю про себе: Я - УЧИТЕЛЬ.
Кожний раз, коли до мене приходять першокласники, дуже хвилююся, бо розумію, що повинна не тільки сформувати у дітей певні знання, вміння та навички, а й розкрити здібності кожного, бо ще Сократ говорив: «У кожної людини сонце, тільки дайте йому світити».
Для усіх моїх маленьких учнів я намагаюся бути не тільки першою вчителькою, а й другою мамою, знайти «ключик» до серця кожного .
Мені цікаво все із моїми учнями: радіти, інколи засмучуватися разом з ними, давати їм поради. А вони віддають мені свою любов і повагу. Мої учні дуже багато читають і знають. Цими знаннями залюбки діляться з однокласниками та зі мною. За це я їм вдячна.
Так, професія вчителя забирає багато сил та життєвої енергії. Інколи дивуєшся – звідки ми, вчителі,беремо сили, щоб бути одночасно і вихователем, і педагогом, артистом, скульптором, батьком та матір’ю для своїх учнів? Яким же невичерпним має бути наше натхнення!
Дуже точно і влучно на це питання дає відповідь відомий письменник С.Л. Соловейчик: «Він артист, але його слухачі та глядачі не аплодують йому. Він скульптор, але його праці ніхто не бачить. Він - лікар, але його пацієнти рідко дякують йому за лікування та далеко не завжди хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи». Отже, професія вчителя - це і труд, і покликання.
За своє життя я не створила собі жодного ідеалу, але вважаю, що у кожної людини мають бути цінності. Для мене святим є сім’я, добре ставлення та любов до людей.
Усе в житті починається з любові. У ній народжується краса, гармонія, лад, єдність. Любов — радість, любов — джерело натхнення. Тому основним моїм принципом є ЛЮБИТИ: любити життя, любити людей, любити свою професію. Потрібно відкривати своє серце і душу для близьких і рідних, для друзів, творити добро на землі. Потрібно будь-що залишатися людьми, бо це мистецтво щонайвище в світі.
Усе починається з любові. Наш шлях і вродження життя,який пройти ми всі готові,аж до кінця, без вороття.
Я ніколи не забуду свою першу альма-матер. Я ціную те, що багато моїх учнів стали студентами педагогічних вузів і працюють на вчительській ниві.
Найбільша моя цінність – міцна родина, надійний чоловік, щастя та успіхи моїх дітей, мій колектив, в якому я працюю вже 27 років.
Заходжу в клас сьогодні наяву
І бачу очі, сповнені надії,
І світлом цим окрилена живу.
Хай не міліє знань ясна криниця,
Хай засівають ниву сіячі
Розумним, добрим, вічним, променистим!
В руках у нас – майбутнього ключі!
За час роботи було багато як радісних моментів, коли я гордилася, що я – Учитель, так і розчарувань у професії. Однак, розумію: якщо хоч одна дитина з вдячністю згадає мої уроки, моя праця не буде марною.
"Учительська доля - омріяна доля.
І я не жаліюсь на скруту і болі,
На труднощі нашого з Вами буття.
Учительська доля - моє це життя
